33

Чим менше очікувань від цього дня — тим вища вірогідність, що він пройде душевно й органічно. Я люблю дні народження і незмінно відчуваю в серці приємний лоскіт п’ятого вересня від передсмаку чогось нового та приємних слів, які сьогодні на екран висвітить телефон, але й нагадую собі, що таким же особливим може бути інший день — все залежить від внутрішнього стану.

Свій 33-й день народження я запам’ятаю як той четвер, коли в Київ раптом після спеки прийшла справжня осінь. Через повітряну тривогу план поснідати з подругою в центрі відмінився, тому я використала цей час, щоб вийти на ранкову прогулянку. Замість звичного сонця над головою висіли суворі хмари, а плечі в футболці хотілось терміново загорнути в кардиган. Поривчастий вітер зривав з каштанів руде листя. Стало легше дихати.

А потім я зустріла Афат. Її посмішка також стала невід’ємною частиною цього дня. Вона вже 12 років працює в магазині L’Occitane, в який я приїхала за подарунком для своєї шкіри. Її очі світились, її позитив передавався мені, коли вона запаковувала в яскравий жовтий пакетик сироватку для обличчя, в яку я нещодавно закохалась. Ми говорили про Францію, про любов до роботи та про красу. Десять хвилин спілкування, які зарядили світлом на цілий день. Тепер хочеться повертатись до неї знову і знову.

Решта дня минула в старому місті. Зустріч з подругою, спонтанний похід на «Графа Монте Крісто» в улюблений «Жовтень», вечеря з рідними. І поміж цим — Київ, Київ, багато Києва, яким неможливо нагулятись і сказати «досить». Доріжки, якими ходила сотні, а може й тисячі разів, впродовж років все одно відкривають тобі нове. Змінюєшся ти, змінюється сприйняття вже баченого.

Я йшла Подолом до фунікулера і думала про те, що не відчуваю себе на свій вік. Що чим старше стаю в паспорті, тим більше хочеться повертати в життя дитячість. Знаєте, той дитячий погляд на речі, коли цікаво все, коли зачаровує травинка. Коли ти йдеш за своїм натуральним інтересом, не боїшся пробувати нове і просто насолоджуєшся процесом, не думаючи про вигоду. Коли ти ще не вішаєш ярлики на людей та ситуації, а просто сприймаєш все таким, як є, без засуджень, з цікавістю. Коли ти фантазуєш, мрієш і віриш в свої мрії.

«Намріяти і здійснити» — як нагадування, як девіз, наклеїла я новий стікер з цим надписом на ноутбук, коли прийшла додому після прогулянки. Здатність яскраво мріяти та фантазувати, не дозволяючи війні опускати дух та забирати цю унікальну людську можливість, — ось що хочеться найбільше зберегти в собі і нести через нові осені, зими, весни й літа. А разом з цим пам’ятати дорогою до мрій помічати красу сьогодення. В рутинних дрібничках. В людях. В природі.

Як повторює Екгарт Толле в промовах: щоб маніфестувати мрію, уяви себе в тому стані, ніби вона вже здійснилась. Повір, що це вже сталося. Що ти будеш в цей момент відчувати? Що буде переповнювати твоє серце? І тут же чарівний Екгарт пояснює істину, до якої й нічого додати: коли твоя мрія здійнюється, ти відчуваєш повноту життя, його магію, себе єдиним цілим з Всесвітом; твоє серце переповнює радість та вдячність; ти повністю присутній тут і тепер. А що, якщо не чекати здійснення бажання, а увійти в цей стан вже зараз? Вже зараз відчути повноту свого життя і сказати йому «дякую».

Фото: Сергій Жерехов

---

The fewer expectations I have from this day, the higher the probability that it will be joyful and relaxing. I love birthdays and always feel a pleasant tickle in my heart on the fifth of September from the anticipation of something new and kind words that the phone will flash on the screen today, but I also remind myself that another day can be just as special — it all depends on my inner state.

I will remember my 33rd birthday as that Thursday, when real autumn suddenly came to Kyiv after the heat. Due to air alert, the plan to have breakfast with a friend in the center was canceled, so I used this time to go for a morning walk. Instead of the usual sun, gray clouds hung overhead, and my pale shoulders in a T-shirt urgently wanted to be wrapped in a cardigan. A gusty wind was tearing red leaves from the chestnut trees. It became easier to breathe.

And then I met Afat. Her smile became an integral part of this day. She has been working at the L'Occitane store for 12 years, where I came to get a gift for my skin. Her eyes lit up, her positivity beaming at me as she packed the face serum I'd recently fallen in love with into a bright yellow bag. We talked about France, about love for work and about beauty. Ten minutes of communication that filled the whole day with light. Now I want to return to her again and again.

The rest of the day I spent in the old town. A meeting with a friend, a spontaneous visit to the cinema to watch "The Count of Monte-Cristo" movie, dinner with my family. And in between — Kyiv, Kyiv, a lot of Kyiv, which cannot be walked around enough. Paths that you have walked hundreds, maybe even thousands of times over the years still continue to reveal new things to you. You change, the perception of what you have already seen changes.

I walked along Podil to the funicular and thought about the fact that I don't feel like my age. The older I get in my passport, the more I want to feel like a child again. You know, that childish look at things, when everything is interesting, when a blade of grass fascinates. When you follow your natural interest, you are not afraid to try new things and just enjoy the process without thinking about the profit. When you don't hang labels on people and situations yet, but simply perceive everything as it is, without judgment, with curiosity. When you fantasize, dream and believe in your dreams.

"Dream and make it come true" — as a reminder, as a motto, I put a new sticker with these words on my laptop when I came home after a walk. The ability to dream vividly and fantasize, not allowing the war to depress one's spirit and take away this unique human opportunity, is what I want most to keep in myself and carry through new autumns, winters, springs and summers. And at the same time, remember to notice the beauty of the present on the way to dreams. In routine little things. In people. In nature.

As Eckhart Tolle repeats in his speeches: to manifest a dream, imagine yourself in a state as if it had already come true. Believe that it has already happened. What will you feel at this moment? What will fill your heart? And right there, the charming Eckhart explains the truth, to which there is nothing to add: when your dream comes true, you feel the fullness of life, its magic, yourself as one with the universe; your heart overflows with joy and gratitude; you are fully present here and now. So what if you don't wait for the fulfillment of your wish, but enter this state of gratitude right now? Feel the fullness of your life right now and tell it "thank you".

Photo: Sergiy Zherehov